Главная Наша бібліотека
origПризначення книги у житті дитини  
 

Читання як джерело духовного збагачення не зводиться до вміння читати з цього вміння воно тільки починається.
                         В. Сухомлинський 
  • Вміти читати – означає бути чутливим до змісту й краси, до його найтонших відтінків.
  • Життя сучасної людини немислиме без того постійного духовного спілкування з книжкою, яке надихається гордим людським прагненням звеличити самого себе.
  • Хай книжка захоплює так, як улюблена мелодія, як прекрасний танок.
  • Книжка повинна стати для кожного виховання другом, наставником і мудрим учителем.
  • Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її в світ книжки.
  • Справжній педагог – книголюб.
  • День без думки, без читання – марно прожитий день.
  • Умій не тільки читати але й перечитувати.
  • Виховання – насамперед слово, книжка і живі людські відносини.
  • Книжка, власна бібліотека – це повітря і для народного вчителя.
  • Без книжки, без пристрасті до читання немає учителя
  • Читання – це джерело думки і творчості педагога, це саме життя.                                           
Виховання культури читання.        
Шановні діти, хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато цікавого матеріалу.
 А давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. «Сторінками» найдавніших книжок були камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців. Далі люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й випалювали у вогні. Та хіба на глиняних сторінках-цеглиних багато напишеш? Книжки були важкі та незручні.
 Пройшов час і люди навчилися робити зручні й легкі книжки – з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку зробили у стародавньому місті Пергама – через те папір із шкіри й називали пергаментом. Ці книжки були дорогі. На виготовлення лише однієї потрібної були шкури з цілої череди телят. Отож люди шукали, із чого робити книги, щоб вони були дешевші і простіші.
 У далекій Африці, на берегах повноводних річок, простяглися нескінченні зарослі болотяної рослини – папірусу. Той папірус люди використовували на будівництві. Якось один чоловік лагодив хату. Розіслав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на світлому місці. Через деякий час він побачив, що волокна перетворилися на сухі вузенькі стрічки. Ще більше здивувався чоловік, побачивши, що по стрічках добре зберігається сліди від фарби. Значить на папірусі можна писати!
 Відтоді з’явилися книжки, краще сказати, сувої з папірусу. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно, але через кілька років такі «книги» ламалися й розсипалися.
 Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди навчалися робити дві тисячі років тому. Тоді й почали у багатьох країнах писати книги на папері, саме писати, бо книги ж тоді були рукописні. А це було довг7о і дуже важко, - одну книжку переписували іноді кілька років.
 Минули ще багато часу, поки з’явилися друковані книжки. Тепер книжка – всюди поруч з нами. Вона наш друг і порадник. Шануйте її, друзі, любіть і бережіть, у неї вкладено велику працю багатьох людей.
А чи знаєте ви, як берегти книгу? Як поводитися з книгами, щоб вони якнайдовше служили людям?